Батьки і діти – це любов і сльози, 
Це вічне щастя і одвічний біль, 
Це – сонце і тепло, сніги й морози, 
Мед на вуста й на вічні рани сіль. 
Як на троянді – колючки і квіти, 
Так і в житті є радість і печать, 
Високі мрії й дуже різні діти… 
Чому таке трапляється, на жаль? 
Всім хочеться все мати в ідеалі, 
Причому, водночас і без зусиль. 
Щоб щастя без труда й печалі 
Пливло саме у руки звідусіль. 
Та у житті такого не буває, 
Й запам’ятати треба, в чому річ; 
Зоря щаслива лиш тоді засяє, 
Якщо трудитись будеш день і ніч. 
А діти – це і щастя, і турбота, 
Відповідальність і тривога теж, 
Без відпочинку й вихідних робота, 
Любов така, яка не має меж.  (автор - Красоткіна Надія Григорівна)

Чудово, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння й повага, кохання і вірність, тепло і затишок. Стосунки, які в ній складаються, ми не тільки проносимо через все життя, вони нас виховують, навчають… 
Кожен із нас знає, як важко виховати свою дитину так, щоб пишатися нею, щоб вона стала порядною, чесною, доброю людиною. А виховання, шановні батьки, починається в родині, сім’ї. 
Вплив сім’ї на дитину унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім’ї особистість формується в природних умовах, вихователі тут – найближчі та найдорожчі люди для дитини, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє. 
«Я вийшов з дитинства, як із Країни», - писав А. де Сент- Екзюпері. І якою буде ця країна – світлою чи радісною, похмурою або сумною – залежить від дорослих, насамперед від батьків. 
В.О. Сухомлинський стверджував: «І сім’ї шліфують найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості». 
У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої країни. 
Батьки впливають на дітей своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує: «Яка хата, такий тин, яка батько, такий син». Лише зразкові, працьовиті, духовно багаті, інтелектуально й культурно розвинені люди мають певний вплив на дітей. Особистісні якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність.
Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини: забезпечити їй належні матеріали та педагогічні умови для фізичного, морального та духовного розвитку. Разом із тим, сучасна сім’я сама потребує як матеріальної, так і психолого-педагогічної та культурологічної допомоги. 
Система роботи з батьками, сім’ями у сучасному закладі освіти взагалі й у початковій школі зокрема є багатогранною і містить значну кількість різноманітних заходів, які передбачають індивідуальні, групові, колективні та диференційовані форми загальнопросвітницької, педагогічної, психологічної видів діяльності. 
Законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім’ї за навчання і виховання дітей: саме батьки чи особи, які їх замінюють, зобов’язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, зміщення фізичної освіти тощо. Сім’я – це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки дитини.
Впевнена, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу. 
Навчання в початковій школі організовується за єдиним чотирирічним терміном. Період навчання дитини в 1 класі є особливо важливим. У цьому віці з ігрової діяльності поступово формується навчальна діяльність, якою починає оволодівати дитини. Ця діяльність вимагає від першокласників не лише значного розумового напруження, а й більшої фізичної витривалості, вольових зусиль. Тому навчання учнів 1 класу здійснюється з урахуванням особливостей фізичного і психічного розвитку дітей, їхніх вікових та індивідуальних можливостей. 
Готовність до школи визначається взаємозв’язаними компонентами: фізичною готовністю (станом здоров’я і фізичним розвитком), інтелектуальною і особистісною готовністю. 
Фізична дитини до школи визначена медичними працівниками і запис у медичній картці. Особистісна готовність характеризує уміння дитини орієнтуватися в навколишньому світі, запас її знань, ставлення до школи, самостійність дитини, її активність і ініціативу, розвиток потреби в спілкуванні, вміння встановити контакт з однолітками і дорослими. 
Інтелектуальна готовність дитини до школи включає в себе розвиток фонематичного слуху, здорового сприймання, образних уявлень, розвиток таких психічних процесів, як сприймання, увага, спостережливість, пам'ять, уява, а також розумовий і мовленнєвий розвиток. 
Для зарахування дитини до 1 класу батькам слід подати заяву на ім’я директора, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка. Недопустимими є проведення іспитів, тестування, співбесід з метою перевірки знань учнів (за виключенням, коли дитина вступає до спеціалізованої школи). 
Відповідно до Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу для першокласників, які відвідують ГПД, необхідно організувати щоденний 1,5 год. Відпочинок (сон), а також не менше, ніж 1,5 годину прогулянку на свіжому повітрі. Навчальний план для учнів початкової школи, в т. ч. і для 1 класу розрахований на 5- денний робочий тиждень. Навчання першокласників здійснюється за семестровою структурою. 
Термін проведення канікул визначається відповідно до режиму роботи загальноосвітнього закладу. Їх тривалість протягом року не повинна бути меншою 30 днів. Навчальний рік розпочинається 1 вересня і закінчується не пізніше 31 травня (35 навчальних тижнів – 175 днів). 

У початковий період навчання дитини в 1 класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду. Для учнів 1 класу особлива увага приділяється: 
- організації гарячого харчування; 
- облаштуванню кімнат для відпочинку (сну); 
- приміщень для організації рухливих ігор; 
- обладнанню відокремлених гардеробів; 
Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню. З цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками , медичними працівниками, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем ГПД. 

Результатами такої співпраці є: 
- краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника; 
- здійснення особистісно зорієнтованого навчання та виховання; 
- спільна підготовка і проведення батьківських зборів; 
- бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо. 

Створення сприятливих умов для безболісної адаптації дітей до систематичного шкільного навчання, зняття статичного напруження першокласників при виконанні навчальних програм з усіх предметів забезпечується при складанні розкладу. Доцільно чергувати протягом дня навчальні предмети природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізичної культури, основ здоров’я, музичного та образотворчого мистецтва, трудового навчання. Середа або четвер рекомендується планувати у розкладі як розвантажувальний день. У цей день можна проводити уроки з предметів оздоровчо-фізкультурного та мистецького спрямування. 
Під час адаптаційного періоду частину уроків можна проводити в ігровій кімнаті, , на уроках – екскурсіях, прогулянках, іграх. 
Тривалість уроків для учнів 1 класу становить 35 хв. 
Тривалість перерв між уроками має бути не менше 15-ти хвилин, великої перерви після 2-го уроку – не менше 30-ти хв, або двох малих перерв по 20 хв після другого і третього уроків. На великих перервах організовується харчування та активний відпочинок учнів. 
Організація навчання здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти. У процесі навчання одним з найважливіших завдань є формування у першокласників ключових і предметних компетентностей. 

Прийоми та методи роботи з дітьми мають бути спрямовані на формування: 
- організаційних умінь і навичок; 
- загально мовленнєвих; 
- загально пізнавальних; 
- контрольно – оцінних умінь і навичок. 

Домінуючою під час навчання дитини в 1 класі має бути ігрова діяльність. Домашні завдання першокласникам не задаються. Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально. 
Під впливом різноманітних чинників шкільного життя позитивні уявлення про себе, сформовані в дошкільному віці, у 1 класі піддаються серйозним випробуванням. Навчання пов’язане не лише з успіхами, а частіше з невдачами, помилками. Першокласник прагне утвердити себе в новій ролі, шукає опори у ставленні вчителів до себе, бажаючи, щоб дорослі помічали його позитивні якості. Тому оцінка здатна викликати в учня цілу гаму гострих переживань. Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон стосунків з учителями та однокласниками, покращують рівень засвоєння знань. Почуття гіркоти, невдоволення невдачами можуть спричинити зниження самооцінки, зневіру, конфлікт з оточуючими. 
Важливо на уроках і вдома створювати такі умови, коли невдоволеність від невдачі спонукатиме дитину шукати кращі способи навчальної діяльності. Педагогічна оцінка має бути тактовною, не акцентованою на невдачах дитини, а здатною створювати сприятливий емоційний фон для подолання труднощів. 
Слід навчити учня сприймати оцінку як показник рівня знань і вмінь, а також розуміти, що оцінюються його конкретні дії. 
Важливе завдання виховання першокласників – цілеспрямоване формування самооцінки. За сприятливих умов навчання і виховання у дітей починає формуватися правильна самооцінка, яка стосується особистісних якостей, досягнень і можливостей. Створюючи такі умови слід враховувати індивідуальні особливості кожного учня, і перш за все, виділяючи ознаки, які свідчать про тенденції формування у них самооцінки. Похвала, заохочення як вчителя, так і батьків допомагають зняти негативний вплив невпевненості в собі, в той час як осуд – посилює його. Такій дитині важливо дати можливість реально добиватися хороших результатів у роботі, а потім допомогти правильно їх оцінити і в коректній формі привернути увагу однокласників. 
Не слід протиставляти дітей одне одному. Можна порівнювати лише певні досягнення учня. Стимулюючим буде порівняння роботи з тим, як працювала дитина раніше, проте не вдаватися до порівняння успіхів чи невдач окремих учнів. 
Водночас доцільно вчити дітей здійснювати не лише самооцінку, а й взаємооцінку, колективну оцінку. Це активізує навчальну роботу, допомагає формуванню в школяра зацікавленого ставлення до критики, висловленої на його адресу, зміцнює почуття своєї значущості в колективі, сприяє увідомленню турботи про нього товаришів. 
Вміло користуючись у роботі з першокласниками педагогічною оцінкою, вчитель і вихователь закладають основи для формування в них умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулюють розвиток навчальних мотивів, створюють атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримки в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однокласниками. 
Починаючи із перших батьківських зборів, доцільно вести зошити «Скарбничка для батьків», куди добирати матеріали, які були б цікавими та корисними і де могли б робити помітки батьки. 
Пам’ятаймо, що дитину виховують кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.